Старожитності Сумщини

Суми-ЗеленийГай-Битиця-Шпилівка-Недригайлів-Кулішівка-Хоружівка-Басівка-Пустовійтівка-Ромни

Археологічна спадщина краю налічує понад 800 пам’яток від епохи пізнього палеоліту до доби пізнього середньовіччя. До археологічних перлин краю належать: скіфські старожитності Посулля (Оксютинецький некропольVI-IV ст. неподалік від с. Пустовійтівка та городище поблизу с. Басівка Роменського району), унікальні пам’ятки епохи середньовіччя городище біля с. Битиця (VIII – перша половина ІХ ст.) – протоміська пам’ятка Дніпровського Лівобережжя та археологічний комплекс, до складу якого входить курганний могильник найбільший в Східній Європі за кількістю збережених поховань біля с. Зелений Гай (ІХ-ХІІІ ст.) Сумського району. До наших часів збереглися городища літописних міст Вир ( сучасне м.Білопілля), Путивль, Глухів, Ромни, В’яхань (с. Городище Недргайлівського району) та Попаш (між сучасними селами Засулля та Бродок Недригайлівського району) тощо.

Суми

Краєзнавчий музей зберігається найбільша археологічна колекція краю. В експозиції музею широко представлена історія Сумщини з часу її заселення первісними мисливцями у добу пізнього палеоліту до козацьких часів. Тут представлені унікальні експонати такі як кам’яні знаряддя праці, кістяні мотики, стародавнє дерев’яне рало, скарб срібних римських монет, срібні вази роботи константинопольських майстрів, плінфа з княжими знаками та християнські амулети давньоруського часу тощо.

З історією походження слов’ян знайомить археологічна виставка „Слов’янські старожитності Сумщини”, де представлені матеріали багаторічних досліджень слов’янських пам’яток краю. Серед них колекції вишуканого столового гончарного посуду та прикрас черняхівських племен, залізних з нарядь праці та озброєння з Битицького городища, сіверянських та давньоруських прикрас з курганних некрополів краю.

Сумський район

с. Битиця

Битицьке городище (VIII – перша половина ІХ ст.) – пам’ятка національного значення. Розташоване за 18 км від обласного центру на високому мисі корінного берега р. Псел. У ході багаторічних досліджень було простежено різні традиції домобудівництва та повального обряду, керамічного виробництва, величезну кількість сільськогосподарського та ремісничого інвентарю, предметів озброєння та військового спорядження, речей побутового призначення, виготовлених з заліза. Знайдено декілька скарбів залізних речей та прикрас. Все це дає можливість говорити про спільне перебування на городищі двох груп різного за походженням населення (слов’янського і алано-болгарського) та вважати його однією з найбільш ранніх протоміських пам’яток Дніпровського Лівобережжя.

Зеленогайський археологічний комплекс: 2 городища, селище, курганний та ґрунтовий могильники (VIII – ХІІІ ст.) – пам’ятка нцінального значення. Розташований за 3,5 км від обласного центра на мисах правого корінного берега р. Псел. З двох городищ добре збереглося так зване „Мале” городище. Воно має оборонні укріплення у вигляді валів та яму резервуар для води. Поблизу городищ розташоване селище площею майже 25га. Поряд з житловою частиною комплексу знаходиться найбільший із збережених на території Східної Європи курганний некрополь, що складається з 14 груп, в яких налічують близько 2,5 тисяч насипів. Матеріали досліджень свідчать, що Зеленогайський комплекс виник як центр одного з малих племен сіверянського союзу і відігравав важливу роль у торгових операціях Хозарського каганату, а пізніше став одним із опорних пунктів на сухопутному торговому шляху Булгар – Київ, що є відгалуженням транснаціонального Шовкового шляху.

Шпилівський археологічний комплекс: городище, селище, курганний могильник (VIII – ХІV ст.) – пам’ятка національного значення. Розташований за 17 км від обласного центру на мисах та терасах правого берега р. Псел. До складу комплексу входить городище, 2 селища та курганний могильник, який складається з 5 груп. Неподалік від Шпилівського комплексу у 1889 р. було знайдено скарб срібних прикрас та монет початку ХІ ст.
Городище літописного міста Попаш (ХІ – ХІІІ ст.) – пам’ятка національного значення. Розташоване між селами Засулля та Бродок в урочищі Гульбище на правому березі р. Сула, навпроти смт Недригайлів. Воно має оборонні укріплення споруджені близько ХІІ ст.
Пам’ятник мамонту споруджений у 1841 р. на місці знахідки кісток мамонта. Це була перша знахідка решток мамонта в європейській частині Російської імперії. Також через с. Кулішівка у ХVII ст. проходив кордон між Росією і Польщею.

Поселення черняхівської культури IV – початку V ст. н. е. Серед уламків черняхівського гончарного та ліпного посуду виявлено велику кількість фрагментів посуду XVIII ст. – часу заснування села Хоружівка, перша писемна згадка про яке відноситься до 1708 р.